Школа – це простір життя дитини, тут вона не «готується до життя», а живе, і тому важливо вибудувати виховний процес так, щоб він сприяв гармонізації відносин між дітьми й учителями, школою та родиною. Громада живе й розвивається доти, поки в ній живе багатим духовним життям школа, тому школа є осередком духовності, берегинею духу громади.

У Національній концепції виховання дітей та учнівської молоді зазначено, що метою виховання є становлення громадянина України, патріота своєї країни, готового самовіддано розбудовувати її як суверенну, незалежну, демократичну, соціальну й правову державу, здатного виявляти національну гідність, знати свої обов’язки та права, цивілізовано відстоювати їх, поводитися компетентно, бути конкурентоспроможним, успішно самореалізовуватися в соціумі як громадянин, сім’янин, професіонал, носій культури.

У сучасних суспільно-політичних умовах, коли Україна зусиллями українських військових, добровольців, волонтерів відстоює свободу і територіальну цілісність, пріоритетного значення набуває національно-патріотичне виховання дітей та учнівської молоді. Саме національно-патріотичне виховання закладає підвалини для формування свідомості нинішніх і прийдешніх поколінь, які розглядатимуть державу як запоруку власного особистісного розвитку на засадах гуманізму, соціального добробуту, демократії, свободи, толерантності, виваженості, відповідальності, здорового способу життя, готовності до змін.

Основними складовими національно-патріотичного виховання є:

• громадянсько-патріотичне виховання

• військово-патріотичне виховання

• духовно-моральне виховання.

Основною метою виховної роботи є виховання особистості учня, набуття ним соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, формування в нього наукового світогляду, розвиненої духовності, моральної, естетичної, правової, екологічної культури, прищеплення комплексу загальнолюдських, патріотично-національних і професійних норм, правил, цінностей та ідеалів поведінки.